І Н Ф О Р М А Ц І Я

про ветеранів ВВв до Книги Пам’яті,які проживають на території мікрорайону НВК: ЗОШ № 34 – ліцей «Сучасник»

 

Бабін Віктор Олександрович, 20.04.1925 року народження. Місце народження: місто Мінзелінськ (Татарстан), росіянин, учасник війни з 09.01.1943 року по 01.07.1944 року, призвався на війну в м.Мінзелінськ, військове звання - старший сержант, по 21.06.1976 року служив у Радянській армії – майор, має нагороди, проживає за адресою: вул. Євгена Маланюка, 1, кв.11.

 

Білан Надія Пантеліївна, 15.04.1923 року народження, с. Переяславка, Ніжинський р-н, Чернігівська область, українка, учасник війни з 02.03.1942 року по грудень 1944 року, вільнонаймана, під Харковом, в Куп’янську, бухгалтер польового армійського артилерійського складу, орден Червоної зірки, орден Вітчизняної війни II ст. , медаль «Учасник бойових дій», медаль «Победа над Германией», медаль Жукова, медаль«Ветеран праці», проживає за адресою: вул. В.Перспективна, 9, кв.50, тел..27-90-47.

Белошитський Микола Петрович, 27.04.1927 року народження, місце народження: Житомирська область, місто Коростень, українець, учасник війни з 1941 по 1945. призваний: Голованівський р-н, с. Лебедінка, військове звання – старший сержант, нагороди: медаль «За взяття Берліна», проживає за адресою: вул. Миру, 12.

 

Буравченко Іван Антонович, 09.01.1926, Кіровоградська область, Маловиськовський р-н, село Новомиколаївка, українець, учасник війни з 1944 по 1945 роки, призваний з міста Кіровоград у 1944 році, звання – старшина (танкист) , нагороди: медаль «За бойові заслуги», медаль «За взяття Берліну», «За звільнення Праги», проживає: м. Кіровоград, вул. Гагаріна, 24, кв.8.

 

Верещагін Михайло Андрійович, 123 року народження, Кіровоградська обл., село Петровське, росіянин, учасник війни з 1944 року, звання – сержант, нагороджений медаллю «За відвагу», проживає за адресою: вул. Єгорова, 26, кв. 23.Васильєв Микола Віталійович, 19.07.1926, місце народження: м. Вінниця, українець, учасник війни з 1944 по 1945 рік, призваний: село Ульянівка, Кіровоградська область, сержант, нагороди: орден «Бойового Червоного прапора», медаль «За взяття Будапешта та Праги», проживає за адресою, вул. Єгорова, 27, кв. 3.

 

Володіна Марія Іванівна, 26.06.1922 року народження, село Плетений Ташлик, Маловисківський р-н, Кіровоградська обл., українка, учасниця війни з 1941 по 1945 рік, призвана з Новомиргорода, звання: молодший лейтенант, нагороди: «Орден слави III ступеня », медаль «За оборону Кавказа», проживає а адресою: вул. Гагаріна, 7, кв.15.

 

Гур’єв Леонід Кирилович, 17.12.1922 року народження, м. Кіровоград, росіянин, учасник війни з 1941 по 1945, демобілізувався в 1947 році, призваний добровільно в 1941 році в Дніпропетровську, звання: сержант, нагороди: 2 ордени «Червоної зірки», орден «Вітчизняної війни I ступеня», медаль Жукова, 25 військових медалей, 4 ордена післявоєнних, проживає за адресою: вул. Єгорова, 6, кв. 12.

 

Дощенко Сергій Лактіонович, 1928 року народження, Кіровоградська область, Новгородський р-н, с.Тарасівка, українець, учасник війни з 1943 по 1950, війну закінчив в Чехословакії, призваний в листопаді  Вершинокам’янським польовим комітетом, звання: сержант, нагороди: орден «Червоної зірки», орден «Вітчизняної війни», медаль «За відвагу», проживає за адресою: вул. В.Перспективна, 10а, кв.17.

 

Жученко Володимир Антонович, 1926 року народження, Новомирород, Кіровоградська область, українець, учасник війни з 1944 по 1945, призваний у Новомиргороді, звання: сержант, нагороди: орден «ВВВ I ступеня », орден «Червоної зірки», орден «За мужність», «Знак почёта», проживає за адресою: вул.Єгорова, 26, кв. 16.Забровський Іван Кузьмович, 1913 року народження, Тамбовська обл., Шучинський р-н, с. Лавровна, росіянин, військовослужбовець з 1937 по 1948  рік, призваний у 1937 року в Мічурінську, звання: полковник, нагороди:                  2 ордени «Червоного знамені», орден «За визволення Кіровограду», проживає за адресою: вул. Карла Маркса, 3/5, кв.16.Косматий Іван Дем’янович, 1927 року народження, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, с. Каменече, українець, військовослужбовець з лютого 1945 року по 1952, призваний в Новоархангельску в 1945 році, звання: старший лейтенант, медаль «За бойові заслуги», проживає за адресою: Проспект Комуністичний, 7, кв.29.

 

Кривохижа Анатолій Михайлович, 01.12.1925 року народження, с. Копанки, Кіровоградська обл., Маловисківський р-н, українець, учасник війни 1944 по 1946, призваний весною 1944 з міста Кіровограда, звання: лейтенант, має нагороди: «Медаль за Будапешт», «Медаль за Вену», «Орден ВВВ», «Медаль за мужність», «Орден «за мужність»», «Орден Трудового Червоного Прапору», «Почесний громадянин Червоного прапору», почесна відзнака «Честь і слава Кіровоградщини».

 

Майдебура Віктор Іванович, 1927 року народження, с. Хмельове Кіровоградської області, українець, військовослужбовець з 1944 по 1952 рік, призваний у грудні 1944 з села  Хмельове, звання: майор запаса, нагороди: Корейская медаль, «Орден трудового Червоного прапора», медаль «За победу» (1952) – корейская медаль, Авіація – війська.

 

Мєдвєдєва Ганна Павлівна, 17.11.1923 року народження, село Злинка Маловисківського району, Кіровоградська область, росіянка, учасниця бойових дій з 1942 по 1945 року, призвана в листопаді 1942 року з міста Самарканд Узбецької РСР, військове звання – сержант, а зараз  - капітан, нагороди: «Орден Вітчизняної війни», орден «Знак пошани», ордени (2) «За мужність», медалі: «За перемогу над Німеччиною», «Медаль Жукова», «Захиснику Вітчизни»(10 шт., Ювілейні), «За трудову відзнаку», проживає за адресою:  проспект Комуністичний, 11, кв. 23.

 

Сорочан Анастасія Андріївна, 1927 року народження, Воронезька область, Голоснівський район, Монопокровська сільська рада, росіянка, учасниця бойових дій, нагороди: «Медаль за відвагу», проживає за адресою: вул. Василини, кв.1.Сосна Іван Дмитрович, 19.03.1920 року народження, с. Голодоси, Новоукраїнський район, українець, був призваний на службу у 1940 році з Кіровограда, а в Баку проходив службу, по закінченню війни - майор, зараз – полковник у відставці, нагороди: 4 ордена та 22 медалі (Медаль за перемогу над Німеччиною, медаль за перемогу над Японією, Монгольська медаль,    медаль за бойові заслуги), проживає за адресою: проспект Комуністичний, 12а, кв.22.

 

Гітаренко Петро Григорович, 28.11.1925 року народження, м. Кіровоград, українець, учасник війни, з 1944 року призваний з міста Кіровоград, звання: рядовий, нагороди: орден ВВВ, медаль за відвагу, медаль «За победу над Германией» та інші, 15 медалей, проживає за адресою: вул. Єгорова, 27, кв.15Хомяк Яків Іванович, 1920 року народження, українець, призваний на Кавказі, полковник у відставці.

 

Швидкий Іван Тимофійович, 23.01.1923 року народження, село Дошлівка, Компанієвським воєнкоматом, майор, нагороди: «Орден Червоної зірки», медаль «За відвагу», Орден «Трудового червоного знамені», орден «За мужність», проживає за адресою: проспект Комуністичний, 12а, кв.9.

 

Ясененко Всеволод Андрійович, 04.11.1923 року народження, село Інгуло-Кам’янка Новгродківського району, Кіровоградської області, учасник війни з 1942 по 1945 рік, призваний в квітні 1942 в піхотинське Тбіліське училище, демобілізований у 1948, нагороди: медалі: «За оборону Кавказа», «За победу над Германией», медаль  Жукова, ювілейні (в мирний час), проживає за адресою: Карла Маркса, 1б, кв.13

 

Ярифа  Клавдія Григорівна, 07.03.1923 - 2014р, учасник війни  з 1941 по 1945 рік, призвана в місті Буй в червні 1941 рік, єфрейтор, орден Великої Вітчизняної війни (всі нагороди не пам’ятала)

 

 

 

 

Ярифа Клавдія Григорівна (1923-2014)

 

 

Ярифа Клавдія Григорівна народилася 7 березня 1923 р. в місті Буй Костромської області, Росія в родині залізничника. Мама виховувала 5 дітей. Клавдія Григорівна народилася четвертою. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, був оголошений довільний призив дівчат комсомолок в армію. І вже в липні 1941 Клавдія Григорівна, яка місяць назад закінчила середню школу, воювала під Ленінградом, копала протитанкові рови, будувала бліндажі. В 1942 р. вона продовжила війну в 287 окремому зенітному артилерійському дивізіоні. Дивізіон здійснював захист мостів від нальотів ворожої авіації на річках Дніпро, Віслі, Одері. Особливо Клавдія Григорівна запам’ятала бій на річці Прип’ять біля міста Мозир, Білорусія. На батареї де служила Клавдія Григорівна було 4 зенітних прилади, у запеклому бою загинуло 50 чоловік, відстрілювалася одна зенітка на якій вона знаходилась. Після бою в живи залишилось 4 бійця, в тому числі і Клавдія Григорівна. Війну вона закінчила в Німеччині, в м. Лансберг. 9 травня Клавдія Григорівна давала салют на честь Перемоги зі своєї зенітки. Після війни Клавдія Григорівна одружилась, спочатку чоловіка направили служити в м. Мінськ, де народився в1946 р. старший син Володимир, потім перевели в м. Кіровоград, де в 148 р. народився син Сашко. Працювала Клавдія Григорівна 15 років секретарем навчальної частини медичного училища. До 70 років працювала начальником відділу кадрів облкінофікації.

Нагороджена: орденом Великої Вітчизняної війни, орденом «За Мужність», медаллю «За перемогу над Німеччиною», медаль Жукова.

Померла у 2014 році.

 

 uploads/editor/3461/140393/sitepage_55/file/z_rka_pam_yat_.pptx

 За підрахунками істориків, у роки Великої Вітчизняної війни понад  2 мільйони жінок з республік колишнього Радянського Союзу брали участь у війні, 800 тисяч з яких перебували безпосередньо на фронті.  

Неможливо розповісти про всіх жінок, які воювали з фашизмом, але хочеться пригадати імена хоча б деяких наших співвітчизниць, які своєю мужністю й безкорисливою любов’ю до Батьківщини всіма силами, інколи ціною власного життя, наближали День перемоги.

Білан Надія Пантеліївна (15.04.1923 р.)  Народилася в с. Переяславка Ніжинського р-ну  Чернігівської області.  Учасник  війни з березня 1942 року по грудень 1944 року, вільнонаймана. Призвана в армію в м.Куп’янську (Харківська обл.), де виконувала обов’язки бухгалтера польового армійського артилерійського складу. У грізні роки воєнного лихоліття проявила мужність і відвагу, відмінне знання своєї справи, наполегливість та витривалість.

 Нагороджена орденом Червоної Зірки, орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня,  багатьма іншими нагородами.

7 травня 5-А клас відвідав Миколу Петровича, який цікаво розповів про деякі епізоди свого фронтового життя. Учні запитали, які відчуття були у нього, коли почалася війна. Микола Петрович відповів, що він призивався на фронт в місті Одесі, і у всіх призовників було відчуття – вигнати ворога та захистити Батьківщину. Закінчив війну він у Берліні, але ще служив до 1952 року. Це була місія радянських військ. Про бойові дії не може згадувати без сліз на очах, тому учні не задавали про це запитань. Микола Петрович був зворушений тим, що діти поздоровили його з Днем Перемоги та подякував їм, адже сам багато років пропрацював з дітьми у школі-інтернаті міста Кіровограда.

Гур’єв Леонід Кирилович народився 17 грудня 1922 року в місті Кіровограді. Учасник війни з 1 серпня 1941 року по 1945 рік. Демобілізувавсь в 1947 році. Звання – сержант.

Нагороджений двума орденами Червоної Зірки за ведення розвідки  боєм під Ростовом та за веденням боєм під Дніпропетровськом.  Орден ВІтчизнянох війни першого ступеня отримав за участь у звільненні Будапешту від німецько-фашистських загарбників. Крім цього має 25 воєнних медалей. В післявоєнні роки за активну участь в боях під час війни був нагороджений Ювілейною Медаллю Г.К. Жукова. Після війни, закінчивши машинобудівельний технікум міста Кіровограда працював на заводі «Червона Зірка». Був головою спілки інвалідів Великої Вітчизняної війни.

  Народився 04.11.1923 року в селі Інгуло-Кам’янка  Новгородківського р-ну Кіровоградської області.

  В квітні 1942 р. зарахований курсантом в 2-ге піхотинське Тбіліське училище. З серпня 1942 по квітень 1943 рр. був розвідником в складі 2-ї Армії 2-го зведеного гарнізона стрілецького полку.

  З квітня 1943 р. – 1 й окремої стрілецької бригади 976 стрілецького полку -  помічник командира стрілецького взводу – старшина.

  Демобілізувався у 1948 році.

  Нагороди:  медалі «За оборону Кавказа», «За Победу над Германией», «Медаль Жукова» та інші. Багато нагород отримав в мирний час.

   Учні 9-Б класу взяли шефство над ветераном і пишаються тим, що мають можливість спілкуватись з людиною – легендою, ветераном Великої Вітчизняної війни. Ми вдячні людям, які ціною власного життя і власної долі добули нам можливість жити, вчитись, мріяти та кохати.

  Низький уклін вам, шановні ветерани!!!

Кривохижа Анатолій Михайлович народився  01.12.1925 року у с. Копанки Кіровоградської області Маловисківського району. Перед війною проживав з батьками у м. Кіровограді. До лав Радянської Армії був призваний весною 1944, коли було звільнено від фашистських загарбників рідне місто. Брав участь у боях по звільненню України та Європи. Війну закінчив у Австрії, де був поранений. Мав звання: лейтенант, нагороджений: «Медаль за Будапешт», «Медаль за Відень», «Орден Великої Вітчизняної Війни», «Медаль за мужність», Орден «За мужність. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1960), орденом Вітчизняної війни (1985), медаллю „За мужність” (1999), почесною відзнакою Міністерства культури і туризму України — медаль „Павло Вірський” (2003), грамотами Верховної Ради України (1984, 2005), почесною відзнакою „Честь і слава Кіровоградщини” (2006). Проживає у місті Кіровограді.

Ветеране, наша надіє,

Ви - Маестро наших часів!

Мову музики вітер віє,

Із далеких і дальніх краї/spanв!

Вам немало минуло років,

Яке довге, цікаве життя!

Скільки пройдено Вами кроків,

Вкарбувались вони в Майбуття!
       вірш Михайлової Маші
        учениці 7-В класу

Дорогий Анатолій Михайлович !

Вітаємо Вас з Днем Перемоги, бажаємо щастя, здоров`я та довгих років життя! 

25 жовтня 2012 року 8-А клас відвідав і привітав ветерана із 68-річницею визволення України від німецьких загарбників. Володимир Антонович цікаво розповідав про деякі епізоди свого фронтового життя. Йому було лише сімнадцять з половиною років, коли він пішов на фронт.

Був нагороджений орденами і медалями. Перший «Орден Червоної зірки», «Орден Великої Вітчизняної війни» за визволення Відня, орден за «Мужність" і багатьма іншими нагородами.

Народився 19 березня 1920 р. у селі Гладосе, Новоукраїнського району Кіровоградської області, у сім'ї християнина.  У

сім'ї було троє дітей (старший брат - Дмитро, середній брат та молодша сестра). Вчився в середній освітній школі, але її не закінчив. Пізніше уся переїхала до села , де він закінчив школу з відзнакою.
   Після закінчення школи Іван Дмитрович вступив до Педагогічного училища. Але не закінчив навчання у зв’язку з тяжкою хворобою. Працювати поїхав до Одеси техніком землевпорядником.
    1 вересня 1939 року розпочалась Друга Cвітова війна.

Осіню в 1942, закінчив Саратовське танкове училище. За повісткою, поїхав на фронт.  Служив у Зенітному артилерійському полку в м. Баку.           

                                      (солдат артилерійської зенітної батареї)
   

Перший бій проходив в місті Валуйка. Служив на Воронезькому, степному, та українському фронтах. Приймав участь в Курській битві. Після, брав участь в боях форсування Дніпра (1943р.) за його словами – це був найважчий бій.
    В 1944 році отримав звання старшого лейтенанта і був помічником керівника штату танкового батальйону. Отримав орден Вітчизняної  Війни II ступеня.  

              (помічник штату танкового батальйону “третій зліва” 1944р.)

                                        (Орден Вітчизняної  Війни II ступеня)

9 травня1945р. закінчилась війна. В той час він знаходився в танковій бригаді Підмосков’я.
24 червня 1945 року брав участь в першому параді на честь перемоги.

Через два тижні після пораду перемоги, Іван Дмитрович поїхав на війну проти Японії. Був на Забайкальському фронті.  Військо було в резерві, тому у війні практично не приймав участі.

Після Японської війни, поїхав до Монголії (м. Чих Баксар)  де прослужив 8 років.

                           (Керівник штабу танкового батальйону 1948р.)

Там одружився зі своєю першою дружиною.

Пізніше закінчив Ленінградську офіцерську школу (1954р.)

У тому ж році був прийнятий до часті у місті Хмельницькому. Пізніше був переведений до <span times="" new="" roman'"="">Благовіщенського училища. В останній рік навчання був назначений вчителем тактики. Потрапив під скорочення.
   З двома синами (Анатолій та Юрій) переїздить до Кіровограда. Близько року працював на заводі «Червона зірка». У Кіровограді живе і по сей день. Зараз йому 94 роки і він каже: “Я счастлив, что прожил такую интересную жизнь”.

Головні медалі:

Два ордена Вітчизняної Війни;

Орден Богдана Хмельницького III ступеню;

Медаль за перемогу над Німеччиною;

Медаль за перемогу над Японією;

Ветеран праці.
Усього 22 медалі.